Жан Есташ презентує: «Мама і Повія»

Свій найкращий і в деяких моментах автобіографічний фільм французький режисер Жан Есташ зняв у далекому 1973 році, коли французька молодь ще була під потужним впливом подій 1968 року – т.з. «Червоного травня», політичної та соціальної кризи, пов’язаної з переоцінкою суспільних цінностей у Франції. Найпопулярнішими лозунгами тогочасних демонстрацій були: «Геть суспільство споживання!», «Ми не хочемо жити у світі, в якому впевненість, що ти не помреш від голоду, міняється на небезпеку померти від суму!», «Дзвонить будильник. Перше приниження за день», «Ти потрібен начальнику, а він тобі – ні» і т.д. Багато ідей революції перегукуються із основними тезами кінокартини, які головні герої прагнуть донести до глядача.

Кінострічка зіткана із незліченної кількості монологів головного героя – безробітного Олександра (Жана-П’єра Лео), який є символом та найкращим відображенням цілого свого покоління, яке втратило сенс бути як усі, жити за правилами, користуватися звичними традиціями французького суспільства. Проте нових чітких ідей щодо формування іншого світогляду для них ще не було висловлено, тому частина молодих людей зависла в очікуванні, замість того, щоб творити своє майбутнє. Олександр шукає кохання, перебираючи жінками, яких зустрічає на своєму шляху. Більше ніж кохати він бажає наповнити свої будні людьми, почуттями, відносинами, яких йому так не вистачає, проте здається, що все його життя – одна суцільна втеча від себе, а відносини з іншими – чергова спроба чимсь наповнити свою самотність, яка часто гостро відчувається і в присутності інших.

Монологи Олександра розбавляються численними постільними сценами, його спробами з’ясувати відносини з жінками та друзями, і найважливішою ізюминкою фільму – любовним трикутником – тридцятирічна «мама» Марі – сам Олександр – «повія» Вероніка. Відносини Олександра і Вероніки частково були змальовані із реальних взаємин між режисером цього фільму Жаном Есташем та актрисою Франсуазою Лебрюн.

Фільм «Мама і повія» отримав престижні світові нагороди – Великий приз журі та приз міжнародної асоціації кінокритиків (ФІПРЕССІ) на Канському кінофестивалі 1973 року, а також приз міжнародного євангелічного журі – рекомендація (в рамках програми «Форум») на Берлінському кінофестивалі 1973 року. Крім того, кінокартина заслужила звання кращого французького фільму 1970-х років за версією популярного французького журналу «Cahiers du cinéma» («Кайє дю Сінема»).

Перегляд кінострічки рекомендований для повнолітніх глядачів (18+).

8 з 10-ти.

Цікаві статті

Залишити відповідь