Рецензія на фільм “Любов” Міхаеля Ханеке


Далека від новинок в світі кіно мої очі тільки от сьогодні, невдовзі після оголошення цьогорічних переможців Каннського кінофестивалю 2013, переглянули фільм-переможець минулорічного фестивалю. Мова йтиме про фільм Міхаеля Ханнеке «Любов».

Взагалі я не фанат кіношних рецензій, але фільм настільки глибокий та співпав із моїм сьогоднішнім настроєм, що я не втрималася від невеличкого відгуку на нього.

Емоції: Біль. Плакала я від початку, бо до сліз закликає початок фільму, навіть не закликає, а жорстоко вимагає, констатує факт важкості того, що ви побачите далі і говорить першими кадрами, що подальші кадри не для слабохарактерного глядача, не для того, хто хоче приємно провести час в найближчі дві години, а для того, хто хоче повністю зануритися у ЛЮБОВ, відчути її справжність через стосунки представленої нам французької пари похилого віку. Злість. Глибоко вражена діями Жоржа в кінці картини, хоча і вражена його мужністю і любов’ю. Без коментарів. В кінці фільму зрозумієте.

Враження про картину: Мінімалізм та максимальна ставка на проживання кожної хвилини фільму разом з акторами. Саме важкість кожної хвилини робить стрічку такою нестерпно зворушливою та болючою, а разом з тим вона стає ножем для глядача, що ріже його душу, добираючись до глибин, де сховані всі почуття і витягує їх назовні. Після фільму залишається тільки одне запитання: А що зробила б (зробив би) я на місці головного героя?
Особисто мені здається, що Жорж не справився із завданням, яке на нього поклала доля. Принаймні не так, не такими хотілося б бачити останні хвилини фільму. Але кожен вибирає своє в житті: любити до останньої хвилини і страждати удвох або ж жити з болем самому. Хто зна, що б вибрали ми…

Приємного перегляду!

любов

Поділися з друзями!

Цікаві статті

Залишити відповідь