Три кольори Кшиштофа Кесьлевского: Синій. Білий. Червоний

Синій. Білий. Червоний.

Свобода. Рівність. Братерство.

Кольори французького прапора стали символами всесвітньо відомої трилогії Кшиштофа Кесьлевского, кожен з яких оригінально представлений в цих картинах. Коротко про фільми: всі вони яскраві, контрастні, насичені кольором, почуттями і до щему в серці хвилюючі.

Синій.

Синій

Найбільш глибокий з усіх кольорів, найбільш депресивний і повільний. В цій картині зображена трагедія однієї жінки, її переживання, відсутність бажання жити далі, боязнь знову розкрити серце, насолоджуватися часом, впускати любов до себе. Словом, це кінокартина про депресію, її суть, злам людини, падіння стереотипів, викреслення минулого, пошук сенсу, знаходження себе заново у цьому світі. Це фільм, в першу чергу, про повну втрату себе, своїх бажань, про кризу сильної особистості, яку зламали життєві труднощі. Кожну його хвилину ми переживаємо разом з головною героїнею (Жюльєт Бінош), розділяємо з нею довгі безглузді сіро-сині будні, чекаємо дня, коли все зможе змінитися…

Чесно кажучи, мені цей фільм сподобався більше двох інших, бо хоча це найважча картина для психіки глядача, водночас вона найбільш щира, і тому причиною не тільки добре підібрані актори і їх професіоналізм, а й захоплюючий сюжет і її незрівнянний оксамитово-синій шарм.

Перша частина трилогії зібрала кілька нагород європейських кінофестивалів, безліч номінацій, вона торкнула серця мільйонів глядачів у Європі і в усьому світі. У 1993 році на Венеціанському кінофестивалі вона отримала «Золотого лева», премію «Золоті Озелли» за кращу роботу оператора і «кубок Вольпі» за кращу жіночу роль, у 1994 році премію «Гойя» як кращий європейський фільм, і премію «Сезар» за кращий звук, кращий монтаж і кращу жіночу роль.

Білий.

Білий

Колір, який відокремлює правду від брехні, істину від бруду, почуття любові від помсти. Що вийде, якщо взяти поляка і одружити на француженці? Як мінімум, початок цього фільму. Далі буде цікавіше: з’ясування відносин, Польща кінця минулого століття, невтішна любов і чоловіче бажання довести свою гідність і важливість, вилізти з бруду. Багато критиків кажуть про помсту як основне керуюче почуття цієї картини, але я б назвала головним її підґрунтям хворобливу любов-скалку, яка межує з божевіллям – скалку заганяє в душу чи тіло хтось інший, а в нас є вибір – дуріти від болю, якого вона завдає і радіти від помсти або ж вийняти зі свого серця цей біль і відпустити його. Головний герой вибирав те, що ближче йому, бо що тільки не зробиш, коли серце палає любов’ю, особливо нерозділеною.

Загалом у фільмі багато комічних моментів, нестандартних життєвих ситуацій, тішать оригінальні характери героїв, які не вписуються у рамки та зворушують глядача алогічністю та свіжістю підходів до складних кризових буднів.

Фільм отримав нагороду – «Срібний Ведмідь» за кращу режисерську роботу 1994 року. Але ніяка нагорода не йде у порівняння із завоюванням мільйонів захоплених сердець людей у всіх країнах світу. Безсумнівно, що це чудовий динамічний фільм, вартий перегляду.

Червоний.

Червоний

Найяскравіший із трьох фільмів, дуже веселий і непередбачуваний. Тут головні герої знайомляться за дивних обставин – чарівна студентка фотомодель збиває собаку, яка виявляється належить старому судді-циніку і мізантропу. Непоєднуване міцно зв’язує дружба. У житті кожного з них чогось не вистачає, інший стає для них провідником у таємниці власної душі.

Особисто мене трохи розчарувала кінцівка фільму, але думаю кожна людина з гарним почуттям гумору на 100 відсотків оцінить комічне завершення. Цей фільм – підсумок творчого кінематографічного доробку Кшиштофа Кесльовського, його остання робота, в яку він вклав недоказане з інших двох.

Фільм отримав дві престижні нагороди у 1995 році – премію «Незалежний дух» як краще іноземне кіно та премію «Сезар» за кращу музику (Збігнев Прайснер).

Оцінка: 8 з 10-ти

Цікаві статті

Залишити відповідь