Ужгород: затишний центр Закарпаття

Цікаво у скільки чужих фотографій за життя ми влізаємо ненароком, повністю, рукою, ногою, боком, обличчям. Переглядаючи фото з Ужгорода, я зрозуміла, що у необмежену кількість, якщо ми ведемо більш-менш активний спосіб життя. Плюс одне місто Західної України, плюс один неймовірно красивий центр чергової області, яка межує з кордоном. Так і хочеться сказати: ми були так близько до Європи.

Дорога туди. Їхати дивитися на Ужгород в рамках цвітіння сакури було задумано рано, просто їхати хотілося в перших числах травня, але… як виявилося, навіть на 25-26 квітня квитки заледве можна було взяти за тиждень, залишалися мінімальні 20 плацкартних місць, останні з яких перепали і нам, на щастя. Ранішнє прокидання було дивним, бо крізь позитивні голоси з плеєра чулися крики з вагону о сьомій ранку – і діти їдуть на екскурсію. Плюс ранкового прокидання: з вікна було видно величезну гору зі сніговою вершиною, а також цікаво було пірнати у три тунелі, один з яких має довжину 1170 метрів.

Квартира. Мабуть і про квартиру заодно скажу: після 3-4 невдалих спроб зв’язатися з ріелторами, нам пощастило знайти таки квартиру практично в центрі міста (хоча там все місто як один суцільний центр). Інший раз, будучи в Ужгороді, квартиру ми зняли зразу біля вокзалу. Здивувало тут існування величезної помпи з водою у туалеті, видно, що про проблеми з водою ужгородці знають на власній шкурі. Середня ціна на однокімнатну квартиру в Ужгороді на добу – 150-180 гривень. Двокімнатна обійдеться у 200-250 гривень, в залежності від місця розташування та умов.

Ужгород. День перший.

Сакури цвітуть.

Цвітіння сакури

В місті виявилося набагато тепліше, ніж я очікувала. На щастя, фактично зразу ми поселилися і закинули верхній одяг, залишившись в футболках. Довгождані сакури вишикувалися в ряд, щоб їх фотографувати, чим я далі і займалася. Багато з них вже потроху почали відцвітати, так що приїзд був вчасним ( кінець квітня 2013 року). Важливий момент: сакури пахнуть просто неймовірно солодко, медом і ще чимсь дуже приємних, але треба шукати їх подалі від вокзалу і дороги, де їхні пахощі нейтралізовані вихлопними газами машин та іншим брудом. Сакура – чудове деревце, яке заполонило простір всього прекрасного обласного центру Закарпаття. Її цвіт, її ніжність, легкий і запашний аромат не відпускали мене протягом всієї поїздки, бо куди б я не пішла, з-за рогу визирали чудові рожеві квіти сакури.

Набережна і річка Уж.

Річка Уж

Набережною в Ужгороді приємно гуляти – по обидва її боки видно сакури і вони шалено пахнуть. Надзвичайно романтичне місце – набережна з обох боків ріки Уж, яка ділить місто на дві частини. Через річку перекинуто кілька мостів, найживописніший – центральний пішохідний міст з сотнями сердець, прикованих до його залізних стержнів.

Закарпатська обласна філармонія (в минулому синагога)

Закарпатська обласна філармонія (в минулому синагога)

Однією з перлин Ужгорода по праву можна вважати колишню синагогу. Не побачити її в місті просто неможливо – вона побудована на березі ріки, одразу біля пішохідного мосту. Їй більше 110 років – цю красу побудували в 1904 році за проектом закарпатських архітекторів Ференца Саболчі і Дюла Паппи. Неймовірний захват цим архітектурним шедевром змінюється досадою – зі сторони ріки фасад пописаний і у багатьох місцях сиплеться. Такий стан ще з 2010 року…

Закарпатська обласна філармонія

Ужгородський Хрестовоздвиженський кафедральний греко-католицький собор

Ужгородський Хрестовоздвиженський кафедральний греко-католицький соборІдучи прекрасною вулицею під назвою Капітульна, плентаючись під гору, можна добрести до Кафедрального собору. В старих церквах холодно і красиво, так що під час спеки тут рятуються від сонячного удару і отримують дозу естетичного задоволення. Загалом враження від собору чудові. Шедевральна споруда, йде відновлення всередині.

Кафедральний собор стоїть тут ще з 1640 року, коли був закладений перший його камінь. Звичайно, століття не пройшли мимо цього архітектурного дива – його перебудовували кілька разів. Якщо всередині його інтер’єр – це традиційне рококо, то зовнішній фасад зазнав змін у 1878 році, коли собор перебудували за проектом Луки Фабрі, поєднавши необарочні елементи з класицизмом.

Ужгород. День другий.

Ужгородський замок

Ужгородський замок

Фортеці приваблюють багатьох шукачів пригод, а коли грандіозна фортифікаційна структура знаходиться фактично в центрі міста, гріх її не відвідати. Вже зовні вражає її масивність і сила, а глибокий рів навколо міцних стін тільки доповнює візуальну картину її непорушності. Товсті стіни приховують невелику озеленену площу і старовинний палац, який сьогодні перетворений на краєзнавчий музей. Не зважаючи на шалену спеку зовні, в самому палаці виявилось доволі прохолодно. Крім самих стін заслуговує уваги і виставка краєзнавчого музею – кожен знайде тут інформацію до душі – відділ флори і фауни, археології, експозиції з історії Ужгорода, духовного розвитку Закарпаття, зали з особистими речами графів Шенборнів, древніми книгами та іконами, холодною і вогнепальною зброєю і т.д. Особливо рекомендую придивитися до відділу, який присвячений народному одягу Закарпаття – тут є чимало варіантів традиційного жіночого та чоловічого вбрання, вражають барвисті кольори вишиванок.

Ботанічний сад.

Ужгородський ботанічний сад

Заповнений деревами, квітами, дикорослими кущами ботанічний сад весною видався райським куточком. Звісно найкрасивішими його мешканками виявилися рожеві магнолії, п’янкий запах яких стоїть у носі ще кілька днів після поїздки. Тут росте тільки один їх вид – Магнолія Суланжа «Александріна».

Ужгородський ботанічний сад. Магнолія

Якщо ви приїхали в Ужгород весною, не полінуйтесь подивитися на неймовірну красу цих чарівних дерев, вдихнути їх неймовірний аромат. Тут є також лавочки, повалені пеньки дерев, так що можна чудово відпочити після мандрівки містом. Вхід у ботанічний сад безкоштовний, аби тільки було бажання його побачити.

Кава по-ужгородському. Відпочити в Ужгороді, не випивши традиційною кави, просто гріх. Її тут продають не тільки у будь-яких кафешках та ресторанчиках, а й просто в магазинах. Якщо ви заходите в пересічний магазин, то першим ділом вас запитають, чи не хочете ви кави. Одразу на місці можна її випити. В Ужгороді стає зрозумілим одне – без кави тут практично ніхто не обходиться.

Дитяча залізниця.

Колись тут каталися діти…

Дитяча залізниця

Дитяча залізницяЩе вдома я знайшла в Інтернеті цікаву статтю про найромантичніші куточки України, і Ужгородська дитяча залізниця була в переліку. На жаль, чи працює вона, мені не вдалося дізнатися, тому на місці чекало розчарування у вигляді її жахливого занедбаного стану. А жаль, наприклад, у Львові на аналогічну залізницю для дітлахів шалений попит, та і молодше покоління привчає вона до мандрів і пригод. Проте не скажу, що я повністю засмутилася через закриту залізницю, бо навіть в стані легкої деградації вона атмосферна і цікава для огляду. Закинута залізниця доволі тихе місце, де можна гарно прогулятися вздовж зарослої травою колії і подивитися на простори ріки Уж і рибаків на березі.

Якщо у вас буде можливість, обов’язково завітайте в Ужгород, ви побачите тут багато цікавого.

Цікаві статті

Залишити відповідь